Знову цього року останній дзвонк дзвенить не в шкільному коридорі, не під нашою грушою на шкільному подвір'ї, не в супроводі гучних оплесків - а тихо, на відстані — через екрани, через тишу в класах, через війну, але — щиро, з любов’ю й вірою у кожного з вас.
Мої дев’ятикласники…
Ви були різні:
📌 До війни — гучні, непосидючі, живі.
📌 Під час війни — тихі, закриті, з камерами вимкненими й серцями насторожі.
⠀Ви дорослішали мовчки, по той бік екрана. Ви вчилися бути сильними.
І цей дзвоник — не просто про кінець навчального року.
Це дзвін, що кличе у нове життя, із досвідом непростого дитинства, із серцем, яке вже знає: цінувати треба просте.
Нехай попереду буде мир, світло й сили здійснити свої мрії.
І хай дзвонить не на прощання — а на надію 💛💙
Немає коментарів:
Дописати коментар